«Людяність – це здатність брати участь у долі інших людей»
Еммануїл Кант
Чи задумувалися Ви колись, над змістом слова «людяність»? Відчуваємо, що так! Можливо, за побутовими життєвими проблемами і побутовими дрібничками ми не часто займаємося філософськими розмірковуваннями над такими словами як благородство, доброта, поблажливість, уміння прощати, альтруїзм, гуманність, милосердя, емпатія та інші. Але саме ці категорії є проявами людяності. І саме ці слова перетворюють представника людської раси на цілісну, зрілу, самодостатню особистість, Людину з великої літери, що втілює у життя усі принципи моральності і духовності, як найвищих людських цінностей.
Чи часто Ви задумувалися навіщо потрібна людяність? Відчуваємо, що так! Переконані, що особливо часто слово людяність всі ми згадували протягом останніх чотирьох місяців. Бо кожна українка і українець, малі і дорослі сповна відчули значення слова взаємопідтримка та взаємотурбота. І коли звучить запитання: «Як ти?» – кожен – від немовляти до людини похилого віку знає, що це таємний український код, що означає – «Я тебе люблю!», «Я турбуюся про тебе».
За останні чотири місяці всі ми з Вами побачили обличчя людяності і нелюдстава. Відрадно те, що більша частина людства розуміє повною мірою, що таке людяність. Бо саме це є основою збереження людства вцілому.
Запитаєте: «Як формується людяність?». Людяність прищеплюється з раннього дитинства: батьки, дідусі, бабусі, тітки, дядьки, вихователі, вчителі та інші дорослі на своєму прикладі демонструють позитивне ставлення до оточення, розповідають нащадкам добрі казки, мотивуючи їх «бути хорошим хлопчиком або дівчинкою». У зв’язку з цим сім’я відіграє величезну роль у формуванні особистості кожного: що там дадуть, те і понесеш по життю. У тих осередках суспільства, де шанують традиції, поважають старше покоління, піклуються про молодших, ростуть морально стійкі люди, здатні брати на себе відповідальність і мають внутрішні ресурси, аби підтримувати інших.
Запитаєте: «Де беруться нелюди?». Шкільний твір «Людяність» вільно дається тим, у кого ця риса має місце в характері (або хоча б її задатки). Якщо дитина росте в психічно нездоровій атмосфері, де люди не поважають один одного, скандалять, застосовують фізичну силу, то їй складно буде описати те, чого вона ніколи не відчувала до себе. А це означає, що вона і до інших не може проявляти доброту, співчуття, доброзичливість та інші прояви людинолюбства. Принижена дитина, чия гідність в сім’ї постійно зневажається, а почуття знецінюються, не відчуває себе значущою і так само ставиться до інших. Відсутність зовнішньої безпеки породжує багато внутрішньої агресії, щоб захистити себе. Дитина стає жорстокою і байдужою до чужих проблем, їй «ніколи» співчувати і допомагати іншим, оскільки її основною потребою є бажання вижити.
Запитаєте, які конкретні приклади людяності? Тут все дуже просто – це моральна підтримка того, у кого «душа болить», участь у благодійних акціях, щирий інтерес до проблем інших і бажання допомогти (тим більше коли про це просять), волонтерство – безкорислива допомога та інше.
У міжнародного дня людяності немає дати. І ніколи не буде. Бо цей стан душі має пронизувати кожен день життя людини. Лише у цьому випадку людство має право на життя.
Тетяна Кузьменко, старший викладач кафедри менеджменту, практичної психології та інклюзивної освіти