За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, від згубного впливу тютюну на організм людини щорічно помирає близько 6 мільйонів жителів планети, 12% з яких – пасивні курці (ті, хто зазнає впливу вторинного диму). 70% померлих від ішемічної хвороби серця та інсульту – люди, які палять і вживають алкоголь. Серце курця робить за добу на 12-15 тисяч скорочень більше порівняно з тими, хто не палить і швидше зношується. Нікотин – одна з найсильніших отрут рослинного походження. Для людини смертельна доза – 2-3 краплі (це приблизно 20-25 цигарок).
Сьогодні, у Всесвітній день без тютюну, в цій публікації доктор психологічних наук, професор кафедри менеджменту, практичної психології та інклюзивної освіти Таїсія Ткачук розкаже багато цікавих фактів про тютюнопаління.
У момент затягування спалахують тютюн і цигарковий папір, при цьому утворюється близько 1200 шкідливих речовин, у тому числі окис вуглецю, сажа, мурашина та синильна кислоти, миш’як, аміак, сірководень, ацетилен. Виділяються смоли, які містять 43 канцерогени, що викликають рак. І все це потрапляє до організму курця. Припинення куріння призводить до зниження ризику смерті від серцево-судинних захворювань на 50%, у той час як довічний прийом дорогих гіпотензивних препаратів та статинів лише на 25-35% і 25-42% відповідно.
Психологічна залежність від куріння. Перший досвід куріння сигарет супроводжується неприємними відчуттями та іноді гострою нікотиновою інтоксикацією. У людини з’являються такі ознаки: кашель, запаморочення, головний біль, посилене слиновиділення, нудота, блювання.
При регулярному надходженні в організм невеликих доз нікотину поступово формується стійкість до його ефектів. Після однієї сигарети більше не з’являється нудота, блювання або запаморочення.
Психологічна залежність від нікотину розвивається першою. Вона пов’язана з ритуалом куріння та певними ситуаціями, коли виникає потреба у тютюні. Спочатку це компанія, в якій більшість курці, нервова напруга, при якій сигарети використовують, щоб відвернути думки. Багато чоловіків починають курити під час військової служби, коли необхідно заповнити тривале очікування або перерву. Потім вживання тютюну асоціюється з чашкою кави, їздою на автомобілі та іншими ситуаціями.
На стадії психологічної залежності ще немає гострої потреби у нікотині, важливим є сам процес. Наркологи називають це стереотипною поведінкою. Тому людина легко може кинути курити і не відчувати абстиненцію (відміну), якщо вдасться зламати психологічну модель.
Для початку куріння та формування залежності необхідні особливі умови. Деякі дослідники вважають, що причина шкідливої звички – спадковість. 50% дітей із сімей, де батьки курять, теж стають залежними. У сім’ях, що не палять, шкідлива звичка з’являється у 25% дітей. Але ця особливість більше вказує на запам’ятовування моделі поведінки дорослих та більшу доступність сигарет.
Бажання почати курити, і подальша залежність, розвивається за таких умов: бажання здаватися дорослим, підвищення свого соціального статусу та самооцінки; часті стреси та почуття розслабленості, що дає куріння; налагодження міжособистісних контактів, куріння за компанію; зменшення абстинентного синдрому та інших типів залежності.
Психологічна залежність від куріння формується з різних причин: через високу навіюваність, невпевненість у собі, труднощі у спілкуванні тощо. Для успішної відмови від куріння важливо розібратися, яку проблему людина вирішує для себе за допомогою сигарети. Майже завжди тютюнопаління – не просто звичка, а процес, з яким пов’язані конкретні емоційні проблеми.
Невпевненість в собі. Людині здається, що з цигаркою вона виглядатиме доросліше, впевненіше. Паління допомагає згаяти час у незнайомій компанії, за цигаркою простіше розпочати спілкування з новими людьми. Часто молоді люди починають курити через невпевненість у собі. І хоча з віком проблеми із самооцінкою вирішуються, потяг до тютюнопаління, як правило, залишається.
Як вирішується проблема? Паління не допомагає стати впевненішим чи привабливішим. Навпаки, тютюновий запах, жовті пальці, потемнілі зуби справляють відразливе враження. Відмова від цигарок збільшує зовнішню привабливість, додає впевненості у собі, людина стає менш узалежненою.
Збудливий ефект. У невеликих дозах нікотин дає ефект легкого збудження. Людині здається, що після цигарки у неї покращується настрій, підвищується працездатність. Відмова від куріння здається неможливою, адже без нікотину не буде такого емоційного піднесення.
Як вирішується проблема? Збудлива дія нікотину – короткочасна. Коли вона минає, емоційний стан стає більш пригніченим, ніж було до паління. При цьому щоразу ефект збудження стає слабшим, а пригнічений стан більш вираженим. Курцю важливо знати, що ці «гойдалки» зникають, коли минає абстинентний синдром: працездатність нормалізується, покращується настрій, зростає концентрація уваги. Якщо навіть у цьому випадку людині бракує збудливого ефекту, дію нікотину можна замінити на музику, фізичну активність тощо.
Ритуали. Паління у певних ситуаціях підкріплює нікотинову залежність, посилює її. Сигарета після їжі, перед роботою, сном, під час телефонної розмови тощо – таке паління швидко стає звичкою. Відмовитись від неї складно: без цигарки курцеві здається, що пов’язані з «ритуалом» ситуації стають «порожніми», незавершеними.
Як вирішується проблема? Щоб відмовитися від «ритуального» куріння, достатньо змінити ситуації, в яких раніше цигарка була обов’язковою. Наприклад, після їжі можна не курити, а чистити зуби, перед сном замість цигарки випивати вітаміни тощо. «Заповнивши» таким чином періоди, в які цигарка була обов’язковою, можна швидко перестати курити взагалі.
Ситуація під контролем. Людина продовжує курити тому, що їй це «подобається», вона знімає таким чином стрес, позбавляється нудьги. При цьому вона стверджує, що контролює свою звичку і може відмовитись від неї будь-якої миті. Це призводить до того, що люди продовжують палити роками, не сумніваючись, що зможуть покинути відразу, як захочуть.
Як вирішується проблема? Терапія будь-якої залежності починається з того, що людина визнає проблему, усвідомлює, що вона існує насправді. Для формування стійкої нікотинової залежності достатньо кількох місяців, інколи ж – тижнів. Людині, яка палить потрібно зрозуміти, що при постійному та тривалому тютюнопалінні залежність не тільки існує, а й потребує лікування.
Рекомендації для тих, хто хоче залишити паління. Не купуйте цигарки у великій кількості. Не докурюйте цигарку до кінця, залишайте останню третину, адже найшкідливіші компоненти тютюнового диму знаходяться саме в ній. Не затягуйтесь цигаркою.
Намагайтеся щодня скорочувати кількість сигарет, що викурюються, на 1–2 шт. Ніколи не паліть на порожній шлунок, за компанію і не оголошуйте оточуючим: «Я кидаю палити». Бажання запалити приходить хвилеподібно. Намагайтеся пережити такий «напад» без цигарки.
У перші 5-7 днів потрібно виконувати деякі нескладні рекомендації, щоб відмова від паління протікала легше.
Пийте більше рідини. Не пийте міцний чай чи каву – це загострює потяг до сигарети. Їжте більше свіжих овочів та фруктів. Щодня з’їдайте по ложці меду – він допомагає печінці очистити організм від шкідливих речовин. Ваша фізична активність має бути високою. Замініть сигарети фізичними вправами, прогулянкою.
Як тільки людина кидає палити, в її організмі відбувається безліч благодійних змін: покращується кровообіг, легені працюють на третину краще, все менше турбує кашель, втома, задишка та ін.
Бажання курити більшість людей не вважає психічним розладом, але у Міжнародній класифікації хвороб нікотинова залежність включена до розділу поведінкових та психічних порушень. Без спеціальної медичної допомоги подолати шкідливу звичку вдається лише 5% людей, а під час лікування у фахівців ремісія на 3 роки і більше досягається у 25%. Тому, тим, хто не може позбутися залежності самотужки рекомендується звернутися до лікаря психіатра-нарколога. Він визначає ступінь тяжкості стану за певними симптомами. З цією метою використовують опитувальник Фагерсторма. У ньому необхідно відповісти на питання про кількість викурених цигарок на добу, куріння після пробудження та загальний стаж вживання тютюну. Чим більше людина залежить від тютюну, тим довше проходить лікування і вищий ризик зриву.
Лікування включає нікотинзамінну терапію. Для цього використовують різні види препаратів від шкідливих звичок: нікотиновий пластир, наприклад, Нікоретте; жувальна гумка; спрей для рота; таблетки для розсмоктування (Чампікс та ін.).
Абстинентний синдром при відмові від куріння може супроводжуватися безсонням, смаковими галюцинаціями, тривожністю та дратівливістю. Лікар підбирає заспокійливі препарати залежно від симптомів. У легких випадках достатньо трав’яних настоїв, пігулок валеріани, собачої кропиви або інших рослинних засобів. При тяжких формах використовують снодійні, легкі транквілізатори.
У програму лікування включають когнітивну психотерапію. Вона допомагає розібратися з причинами куріння, вчить, як реагувати на патологічне бажання та уникати ситуацій, у яких хочеться запалити. У деяких випадках використовують гіпноз та аверсивну терапію, при якій формують огиду до тютюну та навчають пацієнта обходитися без нього.
Колишній курець може повернутись до шкідливої звички, залежність при цьому прискорює темпи розвитку. Тому для ефективного лікування необхідний психологічно правильний настрій, співпраця з фахівцями та підтримка близьких.
Пресцентр кафедри менеджменту, практичної психології та інклюзивної освіти